пужник

[puʒnɪk] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Рідкісне прізвище українського походження, що, ймовірно, утворене від діалектного дієслова “пужати” (лякати) або пов’язане з поняттям “пужливий” (боязкий, полохливий).

  2. У місцевих говірках може вживатися як прізвисько людини, яка легко лякається або, навпаки, лякає інших.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. пужник, р. пужника, д. пужникові, з. пужник, о. пужником, м. пужникові, к. пужнику

Більше записів