1. Той, хто перебуває в дорозі, подорожує пішки або їде кудись; мандрівник, подорожній.
2. Заст. Той, хто йде на прощу до святих місць; паломник, прочанин.
3. Перен., поет. Той, хто проходить життєвий шлях; людина як тимчасова істота в цьому світі.
путник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Г р и г о р і й. Путник, обходя разные земли и государства, лишился ног. Тут пришло ему на мысль возвратится в дом к отцу своему, куда он, опираясь руками, с превеликим трудом продолжал обратной путь свой.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |