путня

Значення

1. Тлумачення із “Словника української мови”* П У ТНЯ , і, ж., діал. Діжка , цебро або відро . Іван .. приніс із поблизького потока путню води , віділляв князя і дав йому напитися (Фр., III, 1950, 152); – Піду я по воду , витягну путню з криниці , зирк – а на дні щось блищить … ( Мур ., Бук . повість , 1959, 46). Тлумачення із “Словника української мови”* П У ТНІЙ , я, є, розм. Який має певні позитивні якості . – Мені здається , що панна , коли вона хоч трохи путня , таки зугарна й погадати , подумати головою , і пожити серцем (Н.- Лев ., І, 1956, 199); – Коли сказати правду , то я навмисне й прийшов до вас зарані попередити : якомога дальше од його [ попа ]; тільки путня людина прибуде в село – з’їсть ( Вас ., II, 1959, 76); [ Панас Захарович :] Путній командир у бою завжди з бійцями (Баш, Дніпр. зорі , 1953, 70); // часто у сполуч. із сл. щось , що-небудь . Вартий уваги , доречний , розумний . – Ти ніколи путнього слова не скажеш ! До тебе з ласкою , а ти – з серцем ! ( Мирний , III, 1954, 229); Дим розвіявся , і люди знову насунули ближче , галасуючи , клопочучись і нічого путнього не роблячи (Гр., II, 1963, 303); Кость Іванович .. заглянув у свою працю про українські народні суди в давнину , але годі було сьогодні виловити в голові хоч одну путню думку ( Стельмах , І, 1962, 447); До нього повертається гарний настрій , народжується певність , що .. він таки зможе вигадати щось путнє і вдвоє або утроє прискорити процес розточки втулок (Донч., III, 1956, 387); // у знач. ім. п у тнє , нього , с. Те , що варте уваги , доречне , розумне . – Хіба ж ти не помітив по ній , що вона й здавну навіжена була ? І очі якісь страшні , і заговорить , то все не путнє ( Вовчок , І, 1955, 130); – Знаєш , що я тобі скажу ? – І вже !.. Путнього не скажеш , прилипнувши до баби (П. Куліш , Вибр., 1969, 81); // Придатний для чого-небудь , доброї якості . Приведено її малою до дядька Максима та дядини Софії , і з того часу працює вона , не спочиваючи .., а проте до цього часу і скрині немає у неї напоготові , не було й путньої одежі й досі (Л. Янов., І, 1959, 32); Збори .. проходили без заздалегідь розроблених порядків денних , без президій , бо й стола не було путнього , за яким би всілася президія ( Збан ., Сеспель, 1961, 376). Не в а ртий ( варт ) п у тнього сл о ва – дуже поганий , непривабливий . – Не варт він [ панич ] слова путнього ; не варт того , що ради його ми сьогодні , як дурні , цілий день бігали , нишпорили ! ( Мирний , IV, 1955, 63); Полонені [ фашисти ] являли картину , не варту путнього слова . Якби могли тільки бачити діти , до якого падіння дійшли їхні батьки , отруєні отрутою расизму ! ( Довж ., І, 1958, 37).

Правопис та відмінювання

Походження слова (Етимологія)