Словник Української Мови
Буква
1. У філософсько-релігійному контексті (переважно в східних вченнях) — духовний шлях, праведний спосіб життя, що веде до просвітлення, самовдосконалення або досягнення вищої мети.
2. У літературі та публіцистиці — метафора життєвого шляху, долі або історичного розвитку.
3. У технічній термінології (залізничний транспорт) — синонім слова «колія», що позначає рейковий шлях для руху складів (напр., «головний путь»).
Приклад 1:
Ви, певно, пам’ятаєте, в тому вірші розповідалося про тяжкий, виснажливий путь каравану, що, простуючи до мети, має торувати стежки в незнаних пустошах, дертися крізь терню диких чагарників. Погоничі потерпають від холоду вночі й від нестерпно палючого сонця вдень, їм бракує їжі, мучить спрага, чигають постійні, різноманітні небезпеки.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
ѣдь же весел, цѣлый, здравый, Будь тебѣ вѣтры погодны, Тихи, жарки, ни холодны; Щастлив тебѣ путь вездѣ отсель будьі а Nihil est ab omni parte beatum — есть чаша всѣм людям. Путный ищезнут страхи; Спите, подорожны прахи, Скоропослушныи кони Да несут, как по долонѣ, Щастливым слѣдом, как гладеньким льдом!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”