пустотілий
[pustotilɪj] Прикметник
Буква:П
Значення
-
Такий, що має порожнину всередині; порожнистий.
-
Переносно: позбавлений глибокого внутрішнього змісту, сутності; порожній, нікчемний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. пустотілий, р. пустотілого, д. пустотілому, з. пустотілого, о. пустотілим, м. пустотілім