1. (про місцевість, землю) Ставати пусткою, перетворюватися на безплідну, незаселену територію; спустошуватися.
2. (переносно, про людину) Втрачати життєві сили, енергію, внутрішній зміст; марніти, ставати духовно опустошеним.
пустошитися
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |