1. Абстрактний іменник, що позначає стан, властивість або якість бути пустельним; безплідність, безлюдність, спустошеність.
2. (географ., екол.) Сукупність характеристик, властивих пустелі як типу ландшафту (крайня сухість, рідкісні опади, специфічна рослинність та тваринний світ); ступінь вираженості цих ознак на певній території.
3. (перен.) Відчуття духовної самотності, внутрішньої спустошеності, емоційної відчуженості.