пуск

1. Дія за значенням дієслова пускати; надання чомусь початкового імпульсу для початку руху, роботи або функціонування.

2. Процес введення в дію, експлуатацію або запуск будь-якого об’єкта (підприємства, механізму, системи, космічного апарата тощо).

3. У техніці — початковий момент роботи машини, механізму або електроустановки, а також пристрій або система, що забезпечують цей початок.

Приклади вживання

Приклад 1:
Створення науковоФтехнічних результатів, їх надійна правова охорона та ефективне використання дозволять забезФ печити стабільне економічне зростання на основі постійного вдосконалення технологічних процесів, що забезпечують виФ пуск конкурентоспроможної продукції, яка задовольняє постійно зростаючі потреби людей. Особливого значення в зв’язку з цим набувають концептуФ альні принципи моделі економічного зростання, запропоноваФ ної П. Ромером [8].
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Приклад 2:
Підменю Run (Пуск) містить команди для запуску проекта на виконання (), засобів контролю покрокового виконування і налагоджування програм. Підменю Componet (Компоненти) містить команди для створення та ін- сталяції нових компонентів на базі вже існуючих, а також для налаштовування конфігурації палітри компонентів.
— Невідомий автор, “132 Trofimenko Og Prokop Iuv Shvaiko Ig Ta Inc Osnovi Programuva Tech”

Приклад 3:
Згідно з розрахунково-аналітичним методом мінімальний при- пуск при послідовній обробці протилежних поверхонь ( однобічний припуск) для переходу обчислюється за формулою 11 1im i n Z i i i iZR h −− −=+ + ∆ + ε ; при паралельній обробці протилежних поверхонь (двобічний припуск) для переходу обчислюється зі співвідношення () 11 122im i n Z i i i iZR h −− −=+ + ∆ + ε ; мінімальний припуск на механічну обробку зовнішніх та внутрішніх поверхонь обертання ( двобічний припуск) для переходу обчислюється за формулою ( ) 22 11 1 22im i n Z i i ii ZR h −− − = ++ ∆ + ε , де Zi min – припуск на обробку для i-го переходу; RZ i–1 – висота мікроне- рівностей, що залишилися після попереднього переходу або після оде- ржання заготовки; hi–1 – глибина дефектного шару матеріалу після по- переднього переходу; ∆i–1 – просторові відхилення після попереднього переходу; εi – похибки встановлення заготовки для i-го переходу. Індекс i належить до переходу, що розглядається, i–1 – до попереднього пере- 22 ходу.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |