Словник Української Мови
Буква
1. Прізвище російського поета, драматурга та прозаїка Олександра Сергійовича Пушкіна (1799–1837), основоположника сучасної російської літературної мови.
2. Назва населених пунктів, топонімів, установ або об’єктів (наприклад, міст, вулиць, музеїв, театрів), названих на честь О. С. Пушкіна.
3. У переносному значенні — символ російськомовної поезії чи класичної літературної спадщини.
Приклад 1:
Іван Світличний везе із собою на заслання з табору важезні валізи з книгами і картотекою словника синонімів, і колеґи-кримінальники покірно носять їх за цим дивним «дідом»… З листа Бориса Чичибабіна з цих же «країв»: «Нехай зараз прийдуть і скажуть забиратися з речами на край світу, плювати на все, раз у мене Пушкін в кишені!». Уміли творити у табірній «зоні» свій Парнас.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Якось, уже після дискусій з троцькістами, ми, робітфаківці, почали говорити про Пушкіна, і я сказав, що Леігін любив Пушкіна через соціальну спорідненість із ним, що естетично Ленін був вихований у такому ж оточенні, як і Пушкін, себто тому, що Ленін і Пушкін дворянського походження. Що Ленін політичне для мене вождь, а от щодо поетичнііх симпатій, то я з ним не згоден.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”