пульпа

[pulʲpɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. М’яка, пухка, волокниста маса, що утворюється в результаті подрібнення, розмелювання або розмочування певних матеріалів (наприклад, деревини, целюлози, паперу, тютюну, буряків).

  2. У стоматології — м’яка сполучна тканина, багата на нерви та кровоносні судини, що заповнює порожнину зуба (пульпова камера та кореневі канали); зубна мякоть.

  3. У гірничій справі — суміш подрібненої руди або породи з водою, що рухається по трубах або жолобах.

  4. У медицині — пухка речовина деяких органів (наприклад, селезінки).

  5. У літературознавстві та масовій культурі — популярний, часто сенсаційний або пригодницький жанр масової літератури або кіно, що характеризується динамічним сюжетом, типізованими героями та певною стилізацією (від англ. pulp fiction).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. пульпа, р. пульпи, д. пульпі, з. пульпу, о. пульпою, м. пульпі, к. пульпо

Походження слова (Етимологія)

Слово «пульпа» походить з латинської мови, де «pulpa» означало «м’якоть, м’ясиста частина». Це значення збереглося в сучасних мовах: в українській пульпа — це м’яка сполучна тканина в порожнині зуба, м’якоть селезінки, а також суміш твердих частинок у рідині. До української слово прийшло через західноєвропейські мови, зокрема з німецької (Pulpa), французької (pulpe) чи англійської (pulp). Латинське слово, своєю чергою, пов’язують зі словом «pulmentum» (м’ясна страва) та умбрійським «pelmner» (м’якуш), але точне походження невідоме. Від «пульпи» утворюється медичний термін «пульпіт» — запалення зубної пульпи.
Споріднені слова:м’якоть, тканина, зуб

Більше записів