пташка

1. Зменшувально-пестливе від “птах” — невеликий птах, пташеня.

2. Переносно: про жваву, легку на підйом, часто тендітну людину (зазвичай жінку або дитину).

3. У техніці: деталь у вигляді невеликого металевого пружка або пластинки, що входить у склад деяких механізмів (наприклад, замка, музичного інструмента).

4. У розмовній мові: позначка у вигляді галочки (✓), яка підтверджує перевірку, згоду або вибір.

Приклади вживання слова

пташка

Приклад 1:
Не знаю вже, як там з нею поводилися, до яких аргументів вдавалися і як виривали «зізнання» чи й фабрикували їх, але на основі цього було зляпано памфлет «Заокеанська пташка з оунівського піддашшя», що в ньому діставалося й мені, і дружині Івана Світличного Леоніді, й іншим. Якісь відповідні матеріали було переслано директорові мого видавництва.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Вчора прождала вечiр у левадi, як на голках: вiтер шерхне листом або пташка спросоння крилом порсне, а в мене серце заб’ється i душа замира – думаю, вiн, – а його нема… Вернулась додому, мов у ступi стовчена, i дома не спала до свiта, ждала, чи не прийде. Миш гризне, а менi здається – пiдiйшов.
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”

Приклад 3:
У тебе жiнка є, а я вiльна пташка, поки Степан не вернеться: що захочу, те й зроблю — нiхто менi не забороне, а вернеться Степан – i на порiг нiкого не пустю!
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”