Словник Української Мови
Буква
1. Психичний розлад, що характеризується грубим порушенням відображення реальної дійсності, з викривленням її сприйняття, порушенням мислення, пам’яті та часто супроводжується маренням, галюцинаціями, різкими змінами настрою і поведінки.
2. Переносно: стан крайнього нервового збудження, масової паніки або істерики, що охоплює групу людей.
Приклад 1:
Те хихотіння поширювалось, як зараза, виростаючи в психоз — в психоз спільної дикої візії. Нащо вже Андрій мав міцні нерви, але відчув, що він піддається загальному психозу й не в силі йому протистояти, не в силі відпекатись галюцинації, що зринула для цілої камери й стояла перед безліччю очманілих очей, нагло переключених від окремих сонних візій до візії загальної… В дверях стояв К а р л М а р к с. Відчуття його реальності було просто приголомшуюче.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
І от одного разу, коли в камері панував смуток, коли найвідчутнішими були розмови та скарги на те, що от «сиджу невинний, потерпаю несправедливо», а на Львова особливо напав психоз мученика й він погойдувався, стоячи, та все зітхав «О, аве, Цезар! морітурі те салютант!», Санько те все слухав і сидів понуро задуманий, Андрій підвів очі на Санькове обличчя.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”