1. Надання художньому твору, образу, сюжету глибокого психологічного змісту; зосередження уваги на внутрішньому світі, мотиваціях та переживаннях персонажа.
2. (У літературознавстві та мистецтвознавстві) Творчий метод або художній прийом, спрямований на детальне та правдоподібне відтворення психічних процесів, розкриття характеру через внутрішні монологи, аналіз почуттів тощо.
3. (У повсякденному вживанні) Схильність тлумачити будь-які явища, події чи вчинки переважно або виключно з психологічної точки зору, іноді надмірно або спрощено.