1. (техн.) Явище в шаруватому зернистому матеріалі (наприклад, каталізаторі в реакторі), коли потік газу або рідини, що проходить крізь нього знизу, досягає такої швидкості, що частинки матеріалу починають переміщуватися і взаємодіяти одна з одною, набуваючи деяких властивостей рідини (зокрема, здатності перетікати), але без повного підвішення в потоці, як при справжньому зрідженні.
2. (перен., рідк.) Стан або процес, що лише зовні нагадує справжнє зрідження, об’єднання або перехід у рідку фазу, але за своєю суттю ним не є; імітація зрідження.