1. Властивість об’єкта (наприклад, кристала, молекули, математичної фігури), яка здається симетричною при поверхневому або неповному аналізі, але при детальному вивченні виявляє відсутність істинної симетрії через незначні відхилення, внутрішню асиметрію або специфічні умови спостереження.
2. У кристалографії — явище, коли кристал, який за зовнішньою формою або деякими властивостями нагадує вищу категорію симетрії, насправді має нижчу симетрію через тонкі відмінності в атомній структурі або наявність домішок.
3. У математиці та фізиці — характеристика системи, рівняння або розподілу, що демонструє симетрію лише в наближеному, усередненому або обмеженому сенсі, тоді як точний опис виявляє асиметричні властивості.