1. У геології та ґрунтознавстві — властивість осадових гірських порід або ґрунтів, що виявляється у наявності в їхній масі прошарків, смуг, лінз іншого кольору або складу, які не є результатом первинного шаруватого нашарування, а виникли вторинно (наприклад, внаслідок вилуговування, окиснення, цементації).
2. У біології (мікології) — будова плодового тіла деяких грибів, за якої спороносний шар (гименій) розташований не на поверхні, а в середині нібито шаруватої структури, утвореної звивистими складками або порожнинами.