1. (у математиці, зокрема в теорії оптимізації та аналізі) такий, що не є опуклою множиною або функцією, але має деякі властивості, подібні до опуклих, що дозволяє застосовувати певні методи опуклої оптимізації.
2. (у геометрії) про множину: така, для якої перетин будь-якої прямої з множиною є одним інтервалом (можливо, порожнім або нескінченним), що є більш слабкою умовою, ніж звичайна опукість.