Словник Української Мови
Буква
1. Вигадане ім’я, прізвище або інша назва, яку автор, артист, політичний діяч тощо використовує замість справжнього, щоб приховати свою особу або з інших причин.
2. У лінгвістиці та інформатиці — умовна назва, ім’я, що тимчасово або постійно замінює справжню назву об’єкта, процесу, файлу тощо для зручності чи скорочення.
Приклад 1:
«Літературна Україна» опублікувала статтю В. Горнового (псевдонім) «За „так“ грошей не дають», де в дусі часу було облито брудом мене і Б. Антоненка-Давидовича за наші т. зв. «зв’язки із закордоном».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
3 Даніил Меінгард — псевдонім F. G. Сковороди, яким вій підписував деякі твори і листи до М. Ковалинського. Це ім’я швейцарського мислителя, з яким Ковалинський познайомився під час перебування в Швейцарії.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
[580] Едуард Сова — польський поет і перекладач Едвард-Вітольд Желіговський (1816—1864) (літературний псевдонім — Antoni Sowa), приятель Шевченка. Поезія Шевченка є наслідуванням пісні «Ej, posadzę ja przy chatce…» з недрукованої драми Желіговського «Зорський» (друга частина поеми «Йордан»).
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”