1. У хімії — сполука, що за певних умов може проявляти кислотні властивості, але формально не містить іонів водню, здатних до дисоціації, або не відповідає класичному визначенню кислоти Бренстеда-Лоурі.
2. У біохімії та фармакології — інгібітор ферменту або біологічно активної речовини, який за структурою імітує природну кислоту, зв’язуючись з активним центром, але не зазнає подальших перетворень.