1. (у фізиці, зокрема в оптиці та квантовій механіці) такий, що лише за певних умов або в обмеженому сенсі виявляє властивості когерентності (узгодженості фаз), не будучи справжньою когерентною системою; що імітує когерентність.
2. (у техніці, радіоелектроніці) що стосується сигналу або випромінювання, яке за певних характеристик (наприклад, за спектром) може розглядатися як когерентне, але не є таким у повному фізичному розумінні.
3. (переносно, у прикладних науках та інформатиці) такий, що демонструє зовнішню узгодженість, цілісність або логічну зв’язність, яка є неповною, умовною або досягнутою штучним шляхом.