1. Той, хто є джерелом, першопричиною чогось; ініціатор, зачинатель.
2. У філософії та релігії — першопричина, джерело існування всього сущого; божественна сила, що творить світ.
призвідник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |