1. У лінгвістиці — частина слова, що стоїть перед коренем і виражає додаткове граматичне або словотвірне значення; те саме, що префікс.
2. У філософії та логіці — першопричина, початкова основа чогось; те, з чого щось бере початок або виводиться.
призвід
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Стихійна вода дала призвід говорити з нетямущою жінкою про воду живу, про воду божу, яка тамує спрагу нещасних неситостей, що турбують день і ніч нашу 206 душу, про яку Ісайя: “Умийтеся, й будете чисті”. Не по соромився, не остерігся муж божий богословствувати зі слабою статтю: а раптом приведе її і з марновірства до 207 справжнього боговшанування, яке не прив’язане ні до статі, ні до становища, ні до сторони, ні до місць, ні до часів, ні до обрядів, крім лиш серця, і відкриє очі її до зрозуміння божого єства, прихованого н стихіях, подібно до джерельної води, захованої у земному серці, якої прагне Давид: “Хто мене напоїть водою?”
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |