прижмурювати

Приклад 1:
І коли хвиля збаламучених людських келихів із фронтів линула на трон і змила його; коли в очах усіх пацієнтів і не-пацієнтів з’явився блиск святочної гарячки; коли становий кудись ізник, а на його місце став один із партнерів, що був винен докторові порядну суму, що раніше був просто адвокат такий-то, а став тепер товариш-комісар; коли гарненькі дамочки закинули хвилюючі теософічні сеанси, а з тим же хвилюванням і захватом їздили на мітинги; коли сам доктор Верходуб, почуваючи й себе трошки ненормальним, ганяв по засіданнях різних комісій і делегацій, — він і в такій ситуації не забував накладати навусника, припудрювати носа, одягати сталево-сірого жилета з ніжними зеленими точечками і прижмурювати свої «непристойно гарні» очі вибачливо-мудрим усміхом. Бо й у такій ситуації він міцно тримав свого келиха, хоча й розхлюпував його трохи.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”