Словник Української Мови
Буква
1. Словесне побажання добробуту, що виражає доброзичливе ставлення, дружні почуття або ввічливе вітання при зустрічі, знайомстві, листуванні тощо; сама форма такого вітання.
2. (перен.) Доброзичливе, дружнє ставлення, почуття симпатії, що виражається в словах, вчинках.
3. (перен., розм.) Те саме, що поклін 2. — повідомлення, передача комусь вітання, добрих побажань.
Приклад 1:
Зокрема побіжно згадує досить-таки суттєвий пайок із продуктових складів на Донбасі як останній привіт з України, який дуже підтримав нас. Мені запам’яталося, що серед тих харчів, що їх ми одержали тоді, були олія, мед, трохи цукру і мішечок пшениці, і батько на Різдво зробив аж ціле відро куті.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Отже, була все-таки місцевою, зі Швабінґа, браму відчинила ключем, задля special effect’y видобутим із того запаморочливого декольте, і так ми 1 Привіт, підеш ЗІ МНОЮ?
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
На розставанні Копаєв був такий розгублений, що не міг нічого до пуття сказати, лише просив Андрія, заклинаючи пам’яттю його матері, зробити для нього одну послугу… Він просив передати привіт дружині й діткам… Його дружині й діткам… Він в душі не вірив, що Андрія пустять на волю, але він уперто просив передати привіт дружині й діткам… Безтямний, розгублений, він просив побілілими губами… Передати привіт… і сказати… що він колись… колись, може, вернеться… І заплакав. Андрій пообіцяв.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”