приуроченість

[prɪurot͡ʃɛnistʲ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Властивість за значенням дієслова “приурочити“; зв’язок із певним часом, подією або обставинами, за якого щось відбувається, створюється чи призначається.

  2. (У лінгвістиці) Залежність граматичної форми або конструкції від певного типу ситуації, часу, умов мовлення; те ж, що й актуальнізація.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. приуроченість, р. приуроченості, д. приуроченості, з. приуроченість, о. приуроченістю, м. приуроченості, к. приуроченосте

Більше записів