Словник Української Мови
Буква
1. (у фізиці) Сила, що виникає між двома тілами внаслідок гравітаційної взаємодії; тяжіння.
2. (переносно) Потужна внутрішня схильність, невідчутний порив до когось або чогось; тяга, потяг.
3. (в астрономії) Сила тяжіння, що діє між небесними тілами; гравітаційна взаємодія.
Приклад 1:
Куць Я їм коня притяг за гичку в стайню. Гаразд мене поповозив востаннє, вже не возитиме нікого більше!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
З лiсу чується навiсний тупiт, наче хтось без ваги женеться конем, потiм спиняється. К у ц ь (вискакує з-за хати, потираючи руки, i спиняється, побачивши Мавку) Ти, Мавко, тут? А ти чого никаєш? К у ц ь Я їм коня притяг за гичку в стайню. Гаразд мене поповозив востаннє, вже не возитиме нiкого бiльше! Ненавидний! Ти оганьбив наш лiс! Се так держиш умову з дядьком Левом? К у ц ь Умова наша вмерла вкупi з ним. Як?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
VI «Що це за *** іде подом?» — сказав куркуль Щовб, повиснувши на рублі і ждучи, щоб куркуль Довб притяг рубля мотузом. У відповідь на це куркуль Довб зачепив рубля мотузом, зігнув його ще, так що здоровенний рубель застережливо рипнув, і замотав мотуза за належні виступи на гарбі.
— Невідомий автор, “146 Yogansen Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”