1. Який має прицупи, тобто невеликі, але помітні дефекти зовнішності або будови (про людину, тварин, рідше — предмети).
2. Неповноцінний, з вадами, зіпсований (переносно, про явища, поняття тощо).
прицупуватий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |