1. Верхня горизонтальна частина дверної або віконної коробки, балка, що спирається на стійки (стовпчики) та служить завершенням отвору в стіні.
2. У народній архітектурі — дерев’яна балка, що з’єднує верхні кінці двох стовпів (піддашшя, воріт, хати тощо), часто багато прикрашена різьбленням.
3. Перен. (заст., діал.) Верхній край, верхня межа чогось; стеля (наприклад, у лісі, печері).