Значення
-
У граматиці: частина складеного присудка, яка виражає граматичне значення дійсного способу, часу, особи, числа або роду і утворюється відповідними формами дієслова-зв’язки (бути, стати, робитися тощо) або інших допоміжних дієслів.
-
У логіці та лінгвістиці: частина висловлювання (пропозиції), що означає ознаку, яка приписується суб’єкту (підмету).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. присудник, р. присудника, д. присудникові, з. присудник, о. присудником, м. присудникові, к. присуднику