1. У граматиці: частина складеного присудка, яка виражає граматичне значення дійсного способу, часу, особи, числа або роду і утворюється відповідними формами дієслова-зв’язки (бути, стати, робитися тощо) або інших допоміжних дієслів.
2. У логіці та лінгвістиці: частина висловлювання (пропозиції), що означає ознаку, яка приписується суб’єкту (підмету).