пристава

1. (істор.) Посадовець у Російській імперії, поліцейський чин у повітах, підпорядкований спочатку земському судді, а з 1862 року — повітовому поліцейському управлінню; відповідав за суспільний порядок у ділянці (становищі), що об’єднував кілька волостей.

2. (перен., розм.) Надокучлива людина, яка постійно пристає з чимось, докучає, не відступає; нав’язлива особа.

Приклади вживання слова

пристава

Приклад 1:
І, затуливши, шпурнув нею на пристава. Але той одскочив і вибіг надвір.
— Осьмачка Тодось, “Старший боярин”