Значення
-
(істор.) Посадовець у Російській імперії, поліцейський чин у повітах, підпорядкований спочатку земському судді, а з 1862 року — повітовому поліцейському управлінню; відповідав за суспільний порядок у ділянці (становищі), що об’єднував кілька волостей.
-
(перен., розм.) Надокучлива людина, яка постійно пристає з чимось, докучає, не відступає; нав’язлива особа.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. пристав, р. пристава, д. приставові, з. пристава, о. приставом, м. приставі, к. приставе