1. Посадовець у Російській імперії, який виконував поліцейські, адміністративні та судові обов’язки на певній території (наприклад, станичний пристав, поліцейський пристав).
2. У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — посадова особа князя, намісник, управитель, який “приставлений” для виконання певних доручень або управління.
3. У сучасному праві — посадовець органу виконавчої служби, який безпосередньо здійснює примусове виконання рішень судів та інших органів (державний виконавець, судовий пристав).
4. У техніці — пристрій або деталь, яка приєднується до основного механізму, апарату для розширення його функцій (наприклад, фотоапарат з мікроскопом).
5. У лінгвістиці — те саме, що префікс; морфема, що стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів або граматичних форм.