Древослів

Словник Української Мови

пристав

[prɪstɑʋ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Посадовець у Російській імперії, який виконував поліцейські, адміністративні та судові обов’язки на певній території (наприклад, станичний пристав, поліцейський пристав).

  2. У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — посадова особа князя, намісник, управитель, який “приставлений” для виконання певних доручень або управління.

  3. У сучасному праві — посадовець органу виконавчої служби, який безпосередньо здійснює примусове виконання рішень судів та інших органів (державний виконавець, судовий пристав).

  4. У техніці — пристрій або деталь, яка приєднується до основного механізму, апарату для розширення його функцій (наприклад, фотоапарат з мікроскопом).

  5. У лінгвістиці — те саме, що префікс; морфема, що стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів або граматичних форм.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. пристав, р. пристава, д. приставові, з. пристава, о. приставом, м. приставі, к. приставе

Походження слова (Етимологія)

Слово «пристав» походить від праслов’янського *pristavъ, утвореного від дієслова *pristaviti (приставити), що своєю чергою походить від *staviti (ставити). Спочатку воно означало «той, хто приставлений до чогось», тобто наглядач або управитель. У дореволюційній Росії приставом називали поліцейського чиновника, який виконував адміністративні та судові функції. Це слово було запозичене в українську мову з російської, але має відповідники в інших слов’янських мовах: білоруське «прыстаў», болгарське «пристав», польське «przystaw», словенське «pristav» тощо. У давньоруській мові «приставь» означало «нагляд», «сторож», «гонець», «начальник». Таким чином, слово зберегло первісне значення «приставлений для нагляду».
Споріднені слова:наглядач, управитель, чиновник

Більше записів