Словник Української Мови
Буква
1. Спеціально обладнане місце на березі водного об’єкта (річки, озера, моря) для швартування, стоянки, посадки та висадки пасажирів, вантаження та розвантаження суден, часто має причали, пірси, крани та іншу портову інфраструктуру.
2. Назва населених пунктів (часто селищ міського типу або сіл), розташованих біля річки або моря, що виникли навколо такої споруди.
Приклад 1:
17 грудня 1935 Посли ночі Причалив човен сонця в пристань — у вікно на дубі і кинув на прощання сім червоних весел. Стовпи струнких тополь підперли небо.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
Пристань до першої дiвчини – цим гiрше уразиш Варку, нiж тим, що поб’єш. Хiба мало дiвчат?
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”
Приклад 3:
— сказав вiн, коли пароплав став наближатися до берега i коли на пристань висипав натовп мiсцевих дiвчат.Ви як? — пiдморгнув вiн оком ревiзоровi.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”