Словник Української Мови
Буква
1. Надіслати когось або щось до певного місця або адресата, спрямувавши з того місця, де знаходиться відправник.
2. Надіслати, передати щось (найчастіше поштою, кур’єром або електронними засобами зв’язку) з метою інформування, повідомлення або як матеріальний об’єкт.
3. (переносне значення) Стати причиною, джерелом чогось, спричинити (наприклад, про явища, почуття, думки).
Приклад 1:
Того самого Лєрмонтова, чиї вірші просив прислати на заслання Шевченко «ради поезії святої». Лєрмонтова, який, за іронією долі, був улюбленим поетом самого Дудаєва — він знав напам’ять чи не всю його поезію.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Але познанське товариство «Przyjaciol Nauk» і навіть Краківська академія згодились прислати в Київ своїх делегатів. Остатня вибрала гр[афа] Уварова своїм почесним членом, а поряд з тим вибрала дійсними членами двох російських поляків: старого Маційовського і другого когось — не пам’ятаю.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”
Приклад 3:
Отряда прислати не можу, бо майже всi люди в роз’їздах». Такий папiрець вiд повiтового вiйськового комiсара.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”