прирослий

1. Який щільно з’єднався з чимось, зрісся, став єдиним цілим з іншим об’єктом або поверхнею.

2. У ботаніці: про частини рослини (наприклад, листя, прилистки) — такий, що своєю основою зрісся з іншим органом (стеблом, черешком).

3. У анатомії: про органи або тканини — з’єднаний, зрощений з іншою частиною тіла на значному протязі.

Приклади вживання

Приклад 1:
До того ж мав вроджену ваду прирослий до піднебіння язик – і через те його мова нагадувала торохтіння підводи по сільській вулиці… Може, тому й не любив пускати слово на люди. А може, не дуже й людей любив, а лиш – роботу для них.
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”

Частина мови: прикментик () |