Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “приписати” — додавання тексту, напису чи зауваження до вже існуючого документа, рукопису тощо.
2. Текст, фраза, запис або позначка, які додані до основного документа, рукопису, друкованого видання на полях, між рядками або в кінці.
3. У переносному значенні — необґрунтоване, фіктивне додавання, включення до офіційних звітів даних, які не відповідають дійсності, з метою створення видимості виконання плану, приховування нестач тощо.
Приклад 1:
В кінці «Басни Есо-повой» подана за новим правописом пізніша приписка, яка свідчить, що автограф байки включив до зошита сам автор, у якого автограф діалогу побував після 1785 р. Відомо кілька списків твору, зокрема XVIII ст. Назва твору «Разговор, называемый алфавит, или букварь мира» пов’язана з давньою традицією, яка виходила з розуміння світу як розкритої книги.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Ця приписка не може вважатися чимось унікальним для людини XVII ст. Цікаве воно лиш своєю схожістю в різних пам’ятках, що вказує його наявність у спільному прото графі.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Приклад 3:
Володимира пода- ється за М. Стрийковським, далі приписка, в якій Хрещатиком назване не джерело, а сама гора, з якої воно витікає: “…з того часу цю гору над Дніпром, де вони хрес- тились, прості [люди] й до сьогодні Хрещатиком звуть” (Сильвестр Косів. Патерик / Упоряд.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”