припис

1. Офіційний письмовий документ, що містить розпорядження, вказівку або наказ, виданий уповноваженим органом чи особою.

2. У лінгвістиці — додатковий пояснювальний текст, коментар або зауваження, що розміщується після основного тексту або на полях документа.

3. У палеографії та історичній науці — короткий запис, помітка або підпис, зроблені на рукописі, грамоті чи іншому документі пізніше за основний текст.

4. У стародавньому українському та церковнослов’янському письменстві — примітка, глоса на полях рукописної книги, що часто містить переклад або тлумачення слова.

Приклади вживання

Приклад 1:
Такий був припис невхильного, хоч і неписаного, розкладу його часу, що він виробив другого ж дня, як на новому помеш­канні оселився, і невідступне додержував, позначивши ним початок свого нового життя.Вперше позбувшись злиднів і гнітючого матеріального неспокою, хлопець був тим часом із свого побуту задово­лений, трохи засліплено почуваючи себе жвавим дерев­цем, що може на всякому ґрунті прищепитись. За селян­ським звичаєм він на літо знову склав кількадесят карбо­ванців, а сам жив просто, випивав уранці дві склянки молока, обідав у нархарчі й увечері перекушував там само без великих розкошів.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”

Приклад 2:
Також слід на увазі, що в разі, якщо турист за приписом лікаря регулярно застосовує якісь спеціальні ліки, тим більше ті які містять наркотичні речовини, то з метою запобігання непорозумінь з митниками та владою на кордоні іноземної держави слід обов’язково при собі медичний припис та рецепт на даний препарат з вказівкою торговельної та латинської назви. Як оптимальний варіант українському туристу рекомендується наведені документи і на англійській мові.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”

Частина мови: іменник (однина) |