Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Дія за значенням дієслова “приправляти“; додавання спецій, прянощів до їжі для покращення смаку.
2. (діал.) Те, чим приправляють страву (спеції, соус, сіль тощо); приправа.
3. (перен., діал.) Дія або засіб, що робить щось гострішим, пікантнішим, цікавішим (наприклад, у розповіді).
Приклад 1:
І саме тому тепер «приправка» на Андрія не діяла так, як то думав Донець, а сам цей Донець, цей дуб, цей самовпевнений красень був смішний, удаючи таємничого Пінкертона, потрапивши в фальшиву ситуацію. Аж Андрієві хотілося його — все-таки козацького сина — з тієї ситуації дурної вирятувати, сказати, що покинь клеїти дурня, покинь удавати таємничість, бо все відомо, давай грати у відкриту.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”