припоручення

1. Дія за значенням дієслова “припоручити” — доручення комусь виконання чогось, передача під чийсь нагляд або опіку.

2. (у діловодстві) Офіційний документ (розпорядження, доручення), яким уповноважують конкретну особу виконати певне завдання, часто із зазначенням строків та відповідальності.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |