припоручення

[prɪporut͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Дія за значенням дієслова “припоручити” — доручення комусь виконання чогось, передача під чийсь нагляд або опіку.

  2. (у діловодстві) Офіційний документ (розпорядження, доручення), яким уповноважують конкретну особу виконати певне завдання, часто із зазначенням строків та відповідальності.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. припоручення, р. припоручення, д. припорученню, з. припоручення, о. припорученням, м. припорученні, к. припоручення

Більше записів