Словник Української Мови
Буква
1. Щільно притулити, притиснути когось або щось до чогось, обмеживши рух.
2. Перен. Поставити когось у скрутне, безвихідне становище, змусити до чогось; припікати.
3. Розм. Прийти, прибути кудись (зазвичай несподівано або з певним наміром).
4. Розм. Принести, приволокти щось важке або громіздке.
Приклад 1:
— Не можеш ту башту трохи приперти, не мож хліба з’їсти… Семен їв і не припирав башти. Трохи його жінка вколола отим словом, але він возив далі сметану з миски.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
I, сiвши, вона тут же вирiшила рiшуче «приперти до стiни» свого супротивника. Та далi сперечатися їй, на жаль, не дала Спиридонова, що в цей час встигла вже збiгати до своєї кiмнати.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”