Словник Української Мови
Буква
1. Те, що припасовано, заготовлено для певної мети, запас чогось (часто про продукти харчування).
2. (у множині, зазвичай “припаси”) Сукупність матеріалів, речовин, продуктів, заготовлених для тривалого зберігання та використання в господарстві, промисловості, військовій справі тощо.
3. (переносно) Те, що було збережено, накопичено для потрібного випадку (про знання, сили, аргументи тощо).
Приклад 1:
Коли всі земляні роботи було скінчено, гармашню геть розставлено, бойовий припас знесено і розпайовано до потреби по торбах козачих, тоді пан сотник зібрав усіх оборонців край своєї мажі і мовив: — Ну, тепера, товариші-братове, все готово до зустрічі гостей — і кавуни, і галушки, і горох, і капуста, і пиво червоне, так і нам оце слід перед бенкетом смикнуть оковитої. Тільки слухайте мого розпорядку: ти, Шраме, заправляй «панями» і «бабами»; ти, Лобуре, засядь з своєю лавою в правий закуток, а ти, Жидолупе, — у лівий; хорунжому доручаю тридцять Верниду-бових левенців та сім десятків охочих — це задля вйпаду до потреби… щоб в усіх келепи, шаблі, й ножі, та пістолі, а то й списи.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”