Словник Української Мови
Буква
1. Змусити когось почуватися гіршим, менш вартим, знизити чиюсь гідність, повагу до себе; образити, пригнобити морально.
2. Зменшити значення, вагу, авторитет когось або чогось; зневажити, дискредитувати.
3. (заст.) Фізично знизити, опустити вниз; приспустити.
Приклад 1:
У мами і в тітки Насті завжди була гідна постава, спокійно гідна — не дозволяли нікому й ні в чому себе принизити, зігнути. У такій атмосфері і я росла — неляканою.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Менi так хотiлось принизити й наочно показати Чаргаровi, чого вiн вартий. Але потiм це бажання погасло в менi, i я вже просто не згадувала його — таким маленьким i нiкчемним зробився вiн у моїх очах.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”