принципал

1. Особа, яка доручає іншій особі (агенту, представнику) виконання певних дій або ведення справ від свого імені та на свій кошт; довіритель у цивільно-правових відносинах.

2. Основний боржник за зобов’язанням, на відміну від поручителя (поручителя).

3. У кримінальному праві: головний винуватець, організатор злочину, який безпосередньо його вчинив або керував виконанням.

Приклади вживання

Приклад 1:
— Товариш Орловець, мій і Володимира Петровича принципал. Чуєте, Володимире Петровичу, — кинув він кудись у куток, — начальство прийшло.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |