Словник Української Мови
Буква
1. Донька монарха (короля, царя, імператора), яка має титул за народженням.
2. Дружина принца.
3. Перен. Про красуню, витончену, виховану дівчину або жінку, яка виділяється своєю вродою, благородною поведінкою або винятковим становищем.
4. У казках, фентезі та подібних творах: жіночий персонаж, часто благородного походження, який є центральним об’єктом пригод або романтичного сюжету.
Приклад 1:
Наприклад, одну з найтонших і найпоетичніших книжок подібного жанру сьогодні — «Келію чайної троянди» Костя Москальця — Сергій Жадан сприйняв як «таку собі» амбарну книгу, в яку сумлінно вписується кожна нова пачка чаю «Принцеса Нурі…» і навіть побачив в усьому цьому нелюбов до життя — оповідь «позбавлена м’яса, самі порожнини»[10]. Водночас інший критик відчув тут творчу самореалізацію, подолання «суперечності між егоцентризмом і бажанням дистанціюватися»[11].
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
“, — i “крапочка” та проскочила тодi повз мене, не сполохавши), — але ця думка — що вiн помер, що тi загадковi телефоннi дзвiнки справдi‑таки вiд нього: з “тамтого боку”, а значить, що її любов не ощадила його, що вона сама, сама, нарцисична егоїстка, гординею своєю дурною, пихою дешевою, бришканням пустопорожнiм пiдопхнула його до “крапочки”, де ж пак, принцеса знайшлася: ах так? ну що ж, тодi я поїхала, — звiсно ж, Америка — the land of opportunities, пiв‑Європи, не нашої довбаної, а щонайщирiшої, вiд Британiї до Iталiї, сюди рветься, грошi, кар’єра (“Музика, жiнки, шампанське…,” — вiдгукувався вiн iронiчною луною), а в Українi що, Україна — Хронос, який хрумає своїх дiток з ручками й нiжками, що ж, так i сидiти, аж жаба цицьки дасть, чи то пак дiаспорнi дiдусi, коли клiмакс стукне, — премiю Антоновичiв?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”