Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “приносити“; процес доставлення, переміщення чого-небудь до певного місця або особи.
2. Те, що принесено; предмет, річ, яку приносять у дар, пожертву або з іншою метою (наприклад, у ритуальному контексті).
3. У релігійному та обрядовому контексті — жертвоприношення, дар божеству, святому або пожертва на користь храму, монастиря тощо.
Приклад 1:
Урартські храми були невеликими й жили не стільки з землі та худоби, скільки на приношення мирян. Храми потроху приторговували, хоча загалом торгівля в Урарту в умовах централізованого розподілу суспільного продукту не процвітала.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
Для цих богів і богинь поляками побудовані святилища, створені зображення, призначені жерці й уста- новлені священні обряди, і [священні] гаї, і в головних та найбільш від- відуваних місцях влаштовують обряди і трепетну пошану; встановлено святкування з принесенням жертв, куди сходяться чоловіки й жінки з дітьми і подають своїм богам жертви й приношення худобою та грішми, а часом і бранців, захоплених у битвах… й у честь влаштовують ігри, ус- a 232 b Жиленко І. В. 863 Kronika Marcina Kromera… w Warszawie, 1867.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”