примощений

1. (про людину) Такий, що має примощення, тобто особливу, часто схильну до екстравагантних вчинків натуру; дивакуватий, ексцентричний.

2. (про дію, поведінку, вчинок) Такий, що викликаний примощенням; дивацький, химерний, незвичайний.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |