Словник Української Мови
Буква
1. Напрям у мистецтві кінця XIX — початку XX століття, що характеризувався свідомим спрощенням художньої форми, зверненням до народної творчості та архаїчних прийомів зображення з метою пошуку нових виразних засобів.
2. Спрощеність, грубість, недоробленість у чому-небудь; відсутність розвитку, витонченості.
3. Первісний стан, рання стадія розвитку чого-небудь (застаріле).
Приклад 1:
Думаю, що б коли українцям властива була мудріша, еластичніша поведінка, вони багато виграли б. Наша пря-мовитість плюс упертість — це тільки наш примітивізм, і хоч від них віє здоровою первісністю, але в наш час така саме зоологічна «цільність» дуже шкідлива. Може, зрештою, навчимося бути хоч трохи європейцями.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”