1. Напрям у мистецтві кінця XIX — початку XX століття, що характеризувався свідомим спрощенням художньої форми, зверненням до народної творчості та архаїчних прийомів зображення з метою пошуку нових виразних засобів.
2. Спрощеність, грубість, недоробленість у чому-небудь; відсутність розвитку, витонченості.
3. Первісний стан, рання стадія розвитку чого-небудь (застаріле).