1. Титул верховного ієрарха (архієпископа, митрополита) у деяких християнських церквах, зокрема в католицькій церкві в окремих країнах (наприклад, у Польщі, Угорщині), що означає першого серед єпископів певної території, але без додаткової юрисдикції над іншими митрополитами.
2. У переносному значенні — особа, яка посідає перше, провідне місце в якій-небудь галузі діяльності, поважний авторитет; першоверховник.
3. Історично — титул деяких князів церкви в середньовічній Європі, які мали особливі почесні права або юрисдикцію.