прилічений

1. (дієприкметник пасивного стану минулого часу від дієслова “прилічити“) Такий, що був доданий до певної кількості, зарахуваний, включений у число когось або чогось; приєднаний до ліку, списку.

2. (у значенні прикметника, заст.) Відповідний, належний, пристойний; такий, що підходить, годиться для чогось (зазвичай у заперечних конструкціях).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |