прикрість

Тлумачення із “Словника української мови”* ПР И КРІСТЬ , рості, ж. Те , що викликає негативні емоції ; неприємність . – А! горенько наше : обіжають нас [ мужики ], говорять тобі прикрості , і нічого не вдієш .., – репетував о. Артемій (Н.- Лев ., IV, 1956, 61); Щось тривожило його [Щорса]. Тільки Боженка в цю хвилину хвилювали свої прикрості , тому він , не помітив душевного стану свого друга ( Довж ., І, 1958, 179); Перегуда пильно глянув на обох і зрозумів , що , коли він робив звіт , тут сталася якась важка прикрість ( Кучер , Прощай .., 1957, 334); Це був особливий день , повний прикростей і невдач ( Гур ., Новели , 1951, 88); // Почуття незадоволення в результаті якоїсь невдачі ; досада . Якщо здолаєш збагнути , як мені хотілося поїхати , то зрозумієш цілком мою прикрість ( Коцюб ., III, 1956, 127); – Нічого я не чула , Петю, нічого не бачила . Отака прикрість … (Чаб., Стоїть явір .., 1959, 189); Побачила себе [ Ніна ] раптом у своїй кімнаті й опам’яталась. Але від цього ще нестерпнішою стала вся прикрість того , що сталося (Донч., V, 1957, 501). Завдав а ти ( завд а ти , роб и ти , зроб и ти , справл я ти , спр а вити і т. ін. ) пр и крість кому – робити кому-небудь неприємність , ображати кого-небудь . – Як він про мене говорив ? – визвірився Ауер і схопився з стільця . – Пане Ауер, я жінка і не можу вимовити . І вам не хочу прикрості завдавати (Хижняк, Тамара , 1959, 96); Ядзя помітила , що її терпкі слова зробили матері прикрість , і повела вже далі бесіду лагіднішим тоном ( Кобр ., Вибр., 1954, 106).