прикоріння

[prɪkorinnjɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. (у ботаніці) Коренева система рослини, що розташована в поверхневому шарі ґрунту; сукупність коріння рослини.

  2. (переносно) Походження, коріння (про людину, рід, націю); нащадки, покоління.

  3. (у лісівництві) Молоді пагони, що виростають від коренів дерева або куща; коренева поросль.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. прикоріння, р. прикоріння, д. прикорінню, з. прикоріння, о. прикорінням, м. прикорінні, к. прикоріння

Більше записів